Андрогенна алопеція (андрогенетична алопеція) — найпоширеніша форма хронічного нерубцевого випадіння волосся у чоловіків і жінок. Вона має чітко описаний біологічний механізм, пов’язаний із генетичною чутливістю волосяних фолікулів до андрогенів, а не з доглядом, шампунями чи способом життя.
За даними оглядів Національного центру біотехнологічної інформації (NCBI), клінічні ознаки андрогенної алопеції спостерігаються у 30–50% чоловіків до 50 років, а частота зростає з віком. Захворювання поширене в усьому світі, включно з країнами Європи та Україною.
Що таке андрогенна алопеція з наукової точки зору
Андрогенна алопеція — це прогресивний процес мініатюризації волосяних фолікулів, при якому:
скорочується фаза активного росту волосся (анаген);
кожен наступний цикл росту дає тонше й коротше волосся;
з часом фолікул перестає продукувати термінальне волосся.
Цей процес відбувається поступово, протягом років, що відрізняє андрогенну алопецію від гострих форм випадіння.
Нормальний цикл росту волосся – кожна волосина телогенової фази замінюється новою волосиною анагенової фази.
Поступова мініатюризація волосся в кожному циклі.
Роль генетики та андрогенів
Ключовим фактором розвитку андрогенної алопеції є локальна чутливість фолікулів до дигідротестостерону (DHT). Важливо підкреслити:
у більшості людей з андрогенною алопецією рівень гормонів у крові перебуває в межах норми.
Визначальну роль відіграють:
генетично зумовлена кількість та активність андрогенних рецепторів у фолікулі;
індивідуальна відповідь клітин дермального сосочка на DHT;
спадкові варіанти генів, пов’язаних із циклом росту волосся.
Як проявляється андрогенна алопеція у чоловіків і жінок
У чоловіків
Найчастіше спостерігаються:
рецесія лінії росту волосся в лобно-скроневій зоні;
поступове порідіння у тім’яній ділянці;
формування характерного патерну.
У жінок
Типовий прояв:
дифузне зменшення густоти волосся у центральній зоні;
збереження передньої лінії росту;
розширення проділу.
Такі відмінності підтверджені клінічними та трихоскопічними дослідженнями.
Діагностика: як відрізняють андрогенну алопецію від інших типів випадіння
У сучасній дерматології діагноз базується не лише на огляді, а на поєднанні методів:
клінічна оцінка характерного патерну;
трихоскопія — виявлення різного діаметра волосся, ознак мініатюризації, зменшення кількості термінальних волосин;
виключення супутніх причин випадіння (дефіцити, ендокринні порушення).
Українські дерматологічні публікації підтверджують, що саме трихоскопія є ключовим інструментом диференційної діагностики.
Джерело: Болотна Л. А. Андрогенетична алопеція. Український журнал дерматології, венерології, косметології, 2024, с. 14–17. Харківська медична академія післядипломної освіти.
Поширеність і вплив на якість життя
Популяційні дослідження показують, що андрогенна алопеція має не лише медичний, а й психосоціальний вимір. Частина чоловіків і жінок відзначає зниження самооцінки, тривожність та емоційний дискомфорт.
Українське соціологічне дослідження, опубліковане у фаховому виданні, демонструє, що майже половина опитаних чоловіків вважає випадіння волосся фактором, який негативно впливає на якість життя.
Міжнародні огляди підтверджують: ступінь психологічного впливу значно варіює та залежить від індивідуального сприйняття і соціального контексту.
Важливі факти про андрогенну алопецію
це не тимчасове випадіння;
це не наслідок неправильного догляду;
процес має чітку біологічну основу;
перебіг зазвичай повільний і прогнозований;
раннє розуміння механізмів дозволяє точніше оцінювати ситуацію.
Часті запитання (FAQ)
Чи може андрогенна алопеція початися у молодому віці?
Так. Перші ознаки можуть з’являтися вже у 18–25 років, особливо за наявності спадкової схильності.
Чи завжди андрогенна алопеція прогресує?
У більшості випадків — так, але швидкість прогресування індивідуальна.
Чи пов’язана вона зі стресом?
Стрес не є причиною андрогенної алопеції, але може посилювати інші типи випадіння, які накладаються на неї.
Висновок
Андрогенна алопеція — це складний, генетично детермінований процес, добре описаний у сучасній дерматології. Розуміння її механізмів дозволяє відокремити наукові факти від міфів і приймати зважені рішення щодо здоров’я волосся.
Часті запитання (FAQ)
Так. Перші ознаки можуть з’являтися вже у 18–25 років, особливо за наявності спадкової схильності.
У більшості випадків — так, але швидкість прогресування індивідуальна.
Стрес не є причиною андрогенної алопеції, але може посилювати інші типи випадіння, які накладаються на неї.