Іван-чай

Іван-чай – це, на перший погляд, проста польова рослина містить цілий набір корисних речовин. Листя іван-чаю багате на вітамін С, що перевершує в 5 разів лимон, і каротиноїдами. Також у складі рослини присутні флавоноїди (камферол і кверцетин), пектини, кумарини, дубильні речовини та органічні кислоти. Мінеральний склад іван-чаю представлений залізом, міддю, марганцем, молібденом, нікелем, титаном і бором.

На жаль, звичайний настій свіжої або висушеної рослини не дасть уявлення про те, яким має бути справжній смак чаю. Довгий час рецепт його виготовлення зберігався в секреті. Зараз відомі основні етапи підготовки сировини, найбільш наближені до оригінального способу заготівлі.

В’ялення:

Листя іван-чаю після збору розстеляють у прохолодному приміщенні шаром до 5 см на одну добу до їх в’янення. Слід періодично перемішувати листя, щоб верхній шар не висох.

Скручування:

Процес має на меті отримати з листя частина соку, який буде необхідний для наступного етапу. Для скручування жмені листя протирають між долонями до утворення ковбасок завдовжки з мізинець. Про готовність ковбаски судять по стемнілому кольору соку, що виступив.

Ферментація:

Ковбаски викладають в широкий емальований посуд шаром в 5 см під гніт і залишають в теплому місці на 12 годин. На цьому етапі сік чаю окислюється і трохи зброджується. Не слід забувати про іван-чай, інакше листя просто закваситься. Також небезпечна надто висока (понад 30 градусів) температура. Про успішність процесу свідчить зміна запаху з трав’яного на фруктовий.

Сушка:

Ковбаски подрібнюють, укладають шаром в 1 см на деко і сушать в печі або в духовій шафі при температурі близько 100 градусів протягом години. Готовність перевіряється за структурою листа — він не згинається в пальцях, а ламається, але не розсипається. Як тільки основна маса листа досягає цього показника, температуру можна знизити та дверцята духовки відкрити до остаточного просушування.

Обмежень для застосування іван-чаю немає. Принаймні, випадків алергічної реакції на нього не зафіксовано.